Грошово-кредитна система

Кожна держава має грошово-кредитну систему, але не кожна держава має власну національну валюту. Щоправда, ці такі держави або невеликі (як Андорра, в якій до появи Єврозони використовувалися іспанська песета і французький франк), або ж із надзвичайно слабкою економікою. В останніх населення перестає використовувати національну валюту, оскільки постійна девальвація (знецінення) перетворює гроші на звичайний папір. Як наслідок, держава може навіть прийняти рішення про відмову від національної валюти (це стосується насамперед вже згаданих “failed state”). Втім, можливий ще один варіант – держава відмовляється від валюти, тим самим позбавляючись частини свого суверенітету. Так, Еквадор і Панама не мають власної валюти, використовуючи американський долар.

Інша ситуація із державами, які входять до Єврозони. Вони передають Європейському центральному банку (ЄЦБ) ряд повноважень в галузі грошово-кредитної політики, включаючи прийняття рішення про розмір емісії грошових знаків (тобто обсягу надрукованих грошей) та про ключову процентну ставку (по кредиту) – визначальний показник для банківської системи. Щоправда, кожна з держав Єврозони має певний вплив на політику ЄЦБ (що підтверджує – абсолютно суверенних держав немає).